Реформаційний закон "Про вільні королівські міста в Речі Посполитій" було прийнято у Варшаві т.зв. "чотирилітнім" сеймом у квітні 1791. Ним передбачалося надання всім королівським містам статусу "вільних міст", територія в межах цих поселень ставала власністю міщан, вони отримували змогу висилати депутатів на сейм з правом голосу та ряд інших прав. Міські права визнавалися не тільки за тими містами, які ще зберегли самоврядування, але й за тими, що втратили свої привілеї. Вони також поширювалися на новоосаджені міста та на приватні (на останні – за умови згоди на це власника). До кінця червня цього ж року сеймом було видано ще три акти, що стосувалися міст. Особливе значення має акт “Внутрішня організація вільних королівських міст Речі Посполитої й у Великому князівстві Литовському”, за яким регламентувалося: “Печаткою магістрату буде герб міста”. Внаслідок прийняття законів про міста розпочалося активне підтвердження та надання королівських привілеїв. Характерно, що, окрім затвердження самоврядування на магдебурзькому праві, дозволу на ярмарки і торги та інших пільг, обов'язковою нормою всіх міських "дипломів" стає надання герба, кольоровий малюнок якого фіксувався у грамоті. У 1791-1792 рр. привілеї і герби було надано 22-м українським містам.
Джерело: А.Б. Гречило, Українська міська геральдика. Київ, Львів, 1998. – 192 с.